Ракуха, Осіпова, ПРОБЛЕМИ МІГРАЦІЇ ТА ТРУДОВОЇ МІГРАЦІЇ УКРАЇНЦІВ

А. М. Ракуха, здобувач вищої освіти
Л. В. Осіпова – науковий керівник, канд. екон. наук, доцент
Вінницький торговельно-економічний інститут ДТЕУ

ПРОБЛЕМИ МІГРАЦІЇ ТА ТРУДОВОЇ МІГРАЦІЇ УКРАЇНЦІВ

Трудова міграція робочої сили є важливим аспектом міжнародних економічних відносин. На рубежі ХХ - ХХІ століть, проблеми, пов'язані із трудовою міграцією, загострились в усьому світі. Політики, експерти та вчені докладають багато зусиль для вирішення проблем зовнішньої міграції. Ця проблема є актуальною так як Україна виступає як одне із головних джерел трудових мігрантів для країн ЄС.
Дослідженню проблеми міжнародної міграції робочої сили присвячено чимало праць вітчизняних та зарубіжних авторів. Значний внесок в вивчення цієї проблематики внесли такі науковці, як О. О. Дженіс та інші. Але незважаючи на чималу кількість праць проблему не вичерпано і є простір для подальших досліджень.
Основними причинами, які спонукають українців до виїзду за кордон, є високе безробіття, відсутність роботи за фахом на батьківщині, низький рівень оплати праці в престижних галузях, таких як ІТ, медицина, інженерія тощо, а також зменшення або відсутність певних галузей виробництва і економічна недорозвиненість окремих регіонів а також низька середня заробітна плата (вона залишається однією з найнижчих у Європі: Німеччина – 2 700 євро, Франція – 2 580 євро, Італія – 1 780 євро, Україна – 362 євро) [1, с. 3].
В процесі трудової міграції, в країну можуть мігрувати як висококваліфіковані спеціалісти, так і некваліфіковані. Якщо країна зосереджується виключно на низько кваліфікованих працівниках, це сприяє розвитку низькооплачуваних робочих місць та призводить до її відсталості на міжнародній арені. Тому країни повинні обирати правильну політику трудової міграції, оскільки ці міграційні процеси можуть мати як позитивний вплив (задовольняють потреби у робочій силі), так і негативні наслідки (мігранти мають низьку кваліфікацію, більшість із них незаконно перебувають на території країни, провокують різні міжнаціональні конфлікти тощо) [2, с. 75].
Станом на 2021 рік основними країнами, куди вирушали українські трудові мігранти були: Польща (40,76%), росія (17,81%), Угорщина (10,45%), Молдова (7,4%), білорусь (5,95%), Румунія (2,94%), Туреччина (2,31%), Єгипет (1,51%), Німеччина (1,26%), Об'єднані Арабські Емірати (0,59%), Ізраїль (0,56%), Італія (0,5%), Австралія (0,46%), Греція (0,46%), і інші країни (3,84%) [3, с. 126].
Інформаційно-аналітичне забезпечення цих питань з українського боку здійснює Державна міграційна служба України, Державна прикордонна служба України, Державна служба статистики України та інші структури [4, с. 20].
На рисунку 1 представлено розподіл трудових мігрантів України за професійними категоріями [2, с. 75].

Рисунок 1 - Розподіл трудових мігрантів України за професійними групами у 2010–2022 роках, %

Протягом досліджуваного періоду не відбулося суттєвих змін у сфері професійної діяльності. Відбулося невелике зростання кількості працівників у категоріях, які включають працівників найпростіших професій, робітників, що обслуговують машини, кваліфікованих працівників з інструментами і фахівців. Зафіксовано зменшення кількості кваліфікованих робітників сільського господарства та працівників у сфері торгівлі та послуг. З цього можна зробити висновок, що будь-яка національна економіка в різній мірі взаємодіє з міжнародними міграційними процесами [2, с. 75].
У 2022 році перед Європою виникла нова проблема щодо організації та контролю пересування громадян України через російське повномасштабне вторгнення. Питання еміграції з України до країн Європи стало надзвичайно актуальним, оскільки станом на 1 червня 2022 року було зруйновано 116 тисяч житлових будинків, в яких проживали близько 3,5 мільйона громадян України [5, с. 38]. УВКБ ООН зафіксувало майже 8 мільйонів українських біженців у країнах Європи станом на кінець січня 2023 року [6, с. 21].
За даними Організації Об'єднаних Націй у справах біженців (УВКБ ООН), більше дев'яти мільйонів громадян України вже перетнули міжнародні кордони України [7, с. 6]. Найбільше з них знаходяться в Німеччині, Польщі та Чехії [5, с. 38].
Протягом цього короткого періоду, країни Європи повинні були створити всі необхідні умови для належного прийому такої великої кількості людей. Незважаючи на політичну ситуацію, в якій країни Європи стояли перед вибором сторони між Україною та росією, вони намагалися забезпечити найкращі умови для українців, незважаючи на всі негативні наслідки. Це показує, що прийняття рішень щодо міграційної політики не завжди ґрунтується виключно на економічних вимірах. Раптовий приїзд такої великої кількості українців може вплинути на зменшення кількості біженців з інших країн в найближчі роки [5, с. 38].
У результаті повномасштабного вторгнення росії в Україну, уряди США та Канади розробили спеціальні програми для українців, які перебувають в пошуках прихистку. Зокрема, у Канаді була запроваджена програма CUAET (Canada-Ukraine authorization for emergency travel), яка стала доступною для українців з 17 березня. Ця програма дозволяє громадянам України подавати безкоштовні візові заявки та перебувати в Канаді протягом 3 років із правом на працевлаштування. Також уряд США розпочав реалізацію гуманітарної програми "U4U" (Uniting for Ukraine) для українців, яка розпочала свою діяльність з 26 квітня [7, с. 6].
Отже, сучасна еміграційна ситуація в Україні порушує національні інтереси. Значна кількість міграцій може призвести до зменшення чисельності населення країни, збільшити навантаження на залишених працездатних громадян, а також, з урахуванням економічної, політичної ситуації та військового конфлікту на сході держави, ускладнює повернення українців на батьківщину.

Список використаних джерел
1. Дзеніс О. О. (2022). Міжнародна міграція робочої сили в сучасних умовах та її вплив на міграційну політику держави. URL: https://economyandsociety.in.ua/index.php/journal/article/view/1195/1152
2. Сидорук Б. В. Інтергація україни у світовий ринок праці. (2023). URL: http://www.visnyk-econom.uzhnu.uz.ua/archive/46_2023ua/15.pdf
3. Ткачук Ю. В. (2021). Зовнішні міграційні процеси трудових ресурсів та міграція як аспект проблеми зайнятості. URL: http://politicus.od.ua/1_2021/19.pdf
4. Осіпова Л. В. (2021). Міграція робочої сили з України до ЄС на прикладі Польщі: ключові тенденції та проблемні аспекти в контексті євроінтеграції. URL:
http://journals.khnu.km.ua/vestnik/wp-content/uploads/2021/12/2021-5t1-03.pdf
5. Петренко К. В. Вплив глобалізації на міграційні процеси у світі та Європі. (2022). URL:
https://ela.kpi.ua/bitstream/123456789/50662/1/EV-2022-23_p34-39.pdf
6. Оцінка впливу війни на людей. (2023). URL:
https://www.undp.org/uk/ukraine/publications/otsinka-vplyvu-viyny-na-lyudey
7. Іжевський П. Г. Міжнародна трудова міграція робочої сили та її вплив на внутрішній ринок праці України. (2022). URL: https://economyandsociety.in.ua/index.php/journal/article/view/1915/1843