Дятлова, Маліч, МЕХАНІЗМ АНТИКРИЗОВОГО УПРАВЛІННЯ: НОВІ ПІДХОДИ ДО ФОРМУВАННЯ

В.В. Дятлова, д.е.н., професор
Л.А. Маліч, к.е.н., доцент
ДВНЗ «Приазовський державний технічний університет»

МЕХАНІЗМ АНТИКРИЗОВОГО УПРАВЛІННЯ: НОВІ ПІДХОДИ ДО ФОРМУВАННЯ

У ринкових умовах господарювання будь-який суб’єкт може опинитися в кризовій ситуації через чинник невизначеності та ризики. Українські підприємства протягом останніх п’ятнадцяти років функціонують в нестабільних економічних умовах, які в останні роки обтяжені воєнними діями.
Практична реалізація антикризового управління передбачає формування ефективного механізму. Здебільшого науковці під механізмом антикризового управління розуміють сукупність заходів, методів, важелів та інструментів. На наш погляд, вірним є використання системного підходу до розуміння його сутності, а саме, механізм є тим, що використовується для впливу суб’єкту управління на об’єкт. Звідси, у механізмі, як системі, є певні складники (нормативно-правовий, організаційний, економічний, інформаційний, комунікаційний і ін.) і елементи (принципи, способи, методи, важелі, інструменти, заходи) [1].
Механізм антикризового управління на підприємствах може змінювати акценти залежно від стану економіки, що характеризує його особливості, зокрема:
за стабільного – моніторинг факторів внутрішнього та зовнішнього середовища, аналіз і оцінка поточного фінансового стану, ідентифікація ризику виникнення кризових явищ на підприємстві;
за нестабільного – запровадження системи цільового регулювання грошових потоків та оптимізацію цінової політики;
за кризового – реалізація заходів з реструктуризації діяльності підприємства або досудової санації (оздоровлення);
за банкрутства – заходи з усунення неплатоспроможності, відновлення фінансової стійкості підприємства і розробку ефективної антикризової стратегії з подолання банкрутства.
Загалом механізм антикризового управління реалізується за таким алгоритмом [2]: по-перше – усунення неплатоспроможності за рахунок скорочення поточних потреб і окремих видів ліквідних активів; по-друге – відновлення фінансової стійкості, перш за все, приріст власних фінансових ресурсів; по-третє – підтримання фінансової рівноваги в довгостроковому періоді за рахунок реалізації необхідних складових і елементів механізму.
Враховуючи сучасні політичні й економічні умови господарювання в Україні, в антикризовому менеджменті потрібно використовувати новітні підходи в управлінській, виробничій, фінансовій та маркетинговій діяльності, базисом яких є інновація. Антикризове управління на базі інновацій дозволяє сформувати ефективну політику нововведень, що сприяє функціонуванню промислових підприємств, яке уникає кризові ситуації, посідає лідируючі позиції на внутрішньому та зовнішніх ринках.
Запровадження таких видів інновацій в управління промислових підприємств націлено на використання й комерціалізацію результатів наукових досліджень, зумовлює виробництво і випуск на ринок нових конкурентоспроможних товарів і послуг. Однак є нагальна потреба у розбудові інноваційної інфраструктури в Україні, зокрема функціонуванні таких державних і приватних установ та організацій, як технопарки, інноваційно-технологічні центри, лабораторії в складі великих корпорацій, бізнес-інкубатори, інноваційно-технологічні та інжинірингові фірми, позабюджетні, венчурні, страхові фонди, кредитно-гарантійні організації небанківського сектора, банки та фінансово-промислові групи, орієнтовані на інноваційно-технологічну діяльність, центри експертизи та інші [3].
Розвиток інноваційної інфраструктури в Україні має стати організаційно-матеріальною, фінансово-кредитною та інформаційною базою для створення умов, що сприятимуть комерціалізації наукових ідей і науково-технічної продукції з високою конкурентоспроможністю, посиленню конкурентних позицій на внутрішньому і зовнішніх ринках в майбутньому. Це обумовлює той факт, що управління інноваційною діяльністю, як специфічна складова загального менеджменту підприємств, повинне теж бути врахованим в антикризовому механізмі.
Досвід з подолання кризових ситуацій підприємствами багатьох країн, зокрема Європейського Союзу, дозволяє сформувати базис системи державного антикризового управління в Україні. Актуальним в цій системі управління є включення інноваційних напрямів, які дозволяють виявити резерви і методи підвищення прибутковості та ліквідності підприємства. Інноваційні напрями в контексті реалізації механізму антикризового управління можуть стати основою для створення антикризової програми промислового підприємства в довгостроковому періоді [3].
Механізм антикризового управління підприємством повинен включати інноваційну складову, в якій пропонуються такі компоненти, як: відшкодування частини витрат на сплату відсотків за кредитами з технологічного переоснащення; надання тимчасових інвестиційних податкових пільг на придбання нових матеріальних активів та капітальні інвестиції; зниження процентної ставки за кредитами з метою фінансування інвестицій та оборотного капіталу; введення податкових пільг для високотехнологічних досліджень з урахуванням їх екологічної спрямованості та інші. Запропоновані інноваційні компоненти механізму антикризового управління на підприємствах спрямовані, перш за все, на реалізацію антикризових заходів з фінансового забезпечення інноваційного процесу щодо техніко-технологічної складової підвищення рівня конкурентоспроможності продукції, яка виробляється, застосовуваних технологій, а, отже, і підприємства загалом.
Отже, запропоноване розуміння механізму антикризового управління з точки зору системного підходу, що дозволило визначити певні його складники (нормативно-правовий, організаційний, економічний, інформаційний, комунікаційний і ін.) і елементи (принципи, способи, методи, важелі, інструменти, заходи). Особливості механізму залежать від стану економіки, зокрема стабільного, нестабільного, кризового, банкрутства. Новий підхід до формування антикризового механізму базується на включенні інноваційної складової та відповідного управління в його компоненти для забезпечення інноваційного процесу.

Список використаних джерел
1. Дятлова В.В., Вознюк С.В. Система технічного регулювання в Україні: етапи і механізми трансформації. Вісник Донбаської державної машинобудівної академії. 2013. Вип. 2. С. 144–148.
2. Маліч Л.А., Гашутіна О.Е. Інноваційні аспекти реалізації механізму антикризового управління на сучасних підприємствах України. Проблеми та перспективи забезпечення стабільного соціально-економічного розвитку: Зб. наук. праць Донецького державного університету управління. 2019. Серія «Економіка». Том ХХ. Вип. 311. С. 76–84.
3. Солідор Н.А., Дятлова В.В., Єрохіна Д.О. Інноваційний розвиток промисловості: управлінські орієнтири для металургійної галузі в повоєнний період. Формування ринкових відносин в Україні. 2023. Вип. 4 (263). С. 34–41.