Рогоза, Гермаш, Кулак, Кузуб, ПІДХОДИ ФОРМУВАННЯ ПРОМИСЛОВОЇ ПОЛІТИКИ В УМОВАХ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ ЗНАНЬ

Рогоза М. Є., д.е.н., професор,
ORCID 0000-0002-5654-7385;
Гермаш В.О., студент ОП «Економічна кібернетика»
Полтавський університет економіки і торгівлі;
Кулак А.М., студент ОП «Економічна кібернетика»
Полтавський університет економіки і торгівлі,
Кузуб С.В., студент ОП «Економічна кібернетика»
Полтавський університет економіки і торгівлі

ПІДХОДИ ФОРМУВАННЯ ПРОМИСЛОВОЇ ПОЛІТИКИ В УМОВАХ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ ЗНАНЬ

Промислова політика визначає орієнтири розвитку економічних об’єктів, регіонів, економіки в цілому [1]. Розуміння процесів формування промислової політики в умовах війни та перспектив вступу до ЄС є запорукою успіху та рушієм стабільно стійкого розвитку економіки [2]. Ефективність промислової політики забезпечується умовами формування та реалізації стратегій смарт спеціалізацій та формування інноваційних стратегій [3].
Основними показниками проблем у розвитку промислового виробництва за даними джерела [4] є: значний рівень зменшення промислового виробництва; значний рівень інтенсифікації процесу імпортозаміщення та зниження експорту; проблема відновлення промислового виробництва на існуючих засадах – втрачання часу відставання у технологіях; відсутність необхідного рівня інвестицій та інновацій у виробництві нових товарів; відкриття нових підприємств на сировинній основі та дешевій робочій силі; відсутність зі сторони держави кредитної політики, направленої на забезпечення кредитування промисловості; одиничні виробництва, які важливі для впровадження політики імпортозаміщення, за рядом причин зупинили виробничу діяльність або вона знаходиться в незадовільному стані; існуюча структура та форма власності не сприяють розвитку та підтримці промислового виробництва на державному рівні через суто ринкове бачення економічних процесів та корупційна складова, яка стоїть як перешкода з обох сторін.
У сучасних умовах сформувались процеси у глобальному ланцюгу створення вартості, які стають дедалі складнішим на загальній тенденції посилення конкуренції з боку нових ринків [1]. Дослідниками відзначається втрата світових ринків європейськими виробниками через посилення конкуренції з боку азіатських країн, які піднімають рівень промисловому розвитку та його державної підтримки [1].
Крім відзначених проблем у промисловому виробництві необхідно підкреслити особливості, які пов’язані із структурною слабкістю економіки, її неефективної спеціалізації на сировині та низькотехнологічних виробництвах [3].
Вплив процесів, пов’язаних із “..насадження реформ Вашингтонського консенсусу в Україні, які передбачають реалізацію неоліберальної економічної політики, відкриття ринку та заборону прямої підтримки державою національних виробників, призвело до передчасної деіндустріалізації економіки (premature deindustrialization) [5]”, що має наслідки зниження обсягів промислового виробництва, скорочення зайнятості у промисловості та її внеску у ВВП, фізичне та моральне знецінення обладнання й інфраструктури, брак інвестицій, погіршення товарної структури експорту та сповільнення інноваційних процесів [3].
Таким чином, у нинішніх умовах війни та повоєнного відновлення, рівень зростання інтересу до промислової політики має ступінь надважливості.
Серед завдань та цілей промислової політики дослідниками виділяються необхідність адаптації промисловості до структурних змін, створення сприятливого середовища для створення умов ініціювання та розвитку підприємництва. Особливої уваги заслуговує мотивація та створення сприятливих умов для співробітництва між підприємницькими структурами економічного регіону, в тому числі і використання промислового потенціалу політики в інноваційній діяльності та досліджень [1]. У використанні підходів для формування промислової політики, в першу чергу, дослідниками пропонується передбачати спрямованість політики підвищення конкурентоспроможності промисловості на основі використання інструментів для розвитку підприємництва, малого та середнього бізнесу [1].
Вивчення комплексного підходу до планування заходів промислової політики, який запропоновано у комюніке «Здійснення Лісабонської програми Співтовариства: Концепція політики ЄС із укріплення переробної промисловості з метою вироблення більш комплексного підходу до промислової політики» (СОМ (2005) 0474) та у комюніке «План дій в області сталого споживання та виробництва і сталої промислової політики» (СОМ (2008) 0397), стає одним із ключових моментів при використанні досвіду формування промислової політики у її послідовності в області внутрішнього ринку, інфраструктури та сприяння цифровим трансформаціям в промисловості [6].
Серед важливих проблем у визначенні підходів формування промислової політики необхідно відзначити підходи у частині участі формування кадрів на основі розвитку форм співпраці ЗВО і бізнесу з урахуванням вирішення завдань:
- необхідності формування державної політики для створення умов побудови системи стимулювання та заінтересованості бізнесу і суб’єктів економіки промисловості у участі підготовки кадрів для промисловості;
- мотивації бізнесу державою до проведення політики участі у підготовці фахівців (дуальної освіти та практико-орієнтованого навчання);
- підняття престижності якісного фахівця потребам промисловості та економіки;
- формування мотивації науково-педагогічних кадрів та зниження темпів відпливу їх із ЗВО.
Отже, дослідження наукових публікацій із вирішення проблем формування промислової політики надає можливості розуміння дієвих інструментів у підвищенні рівня інноваційності, інтелектуалізації, підготовки кадрів для промисловості та знаннєвості економіки.
Практична значущість результатів дослідження визначається знаннями про підходи формування промислової політики, про існуючі процеси піднятих проблем у нинішньому стані економіки та надає розуміння про визначення орієнтирів розвитку економіки, які також формують процеси розвитку економіки знань.

Список використаних джерел
1. Промислова політика як ключовий інструмент стратегії розвитку : науковоаналітична доповідь / за ред. д-ра екон. наук Дейнеко Л.В. ; НАН України, ДУ «Ін-т екон. та прогнозув. НАН України». – Електрон. дані. – К., 2019. – Режим доступу : http://ief.org.ua/docs/sr/304.pdf.
2. Заяць О.І., Ярема Т.В., Сучасна промислова політика та інноваційна стоатегія Європейського союзу. – Вісник ОНУ імені Мечникова. 2022.Т.27. Вип. 2(92).-С. 8-12. -https://dspace.uzhnu.edu.ua/jspui/bitstream/lib/46271/1/%D0%A1%D1%83%D1%87%D0%B0%D1%81%D0%BD%D0%B0%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B8%D1%81%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B0%20%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B8%D0%BA%D0%B0%20%D1%82%D0%B0%20%D1%96%D0%BD%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%B8%CC%86%D0%BD%D0%B0%20%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%B5%D0%B3%D1%96%D1%8F%20%D0%84%D0%B2%D1%80%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D0%B8%CC%86%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%A1%D0%BE%D1%8E%D0%B7%D1%83.pdf.
3. Пропозиції щодо розвитку промисловості: науково-аналітична записка підготовлена колективом Інституту економіки промисловості НАН України до засідання Антикризового штабу стійкості економіки в умовах воєнного стану (27 вересня 2023 року) (лист-звернення Українського союзу промисловців і підприємців від 14.09.2023 р.№ 02-1-390)./ Авторський колектив: чл.-кор. НАН України Ю.С. Залознова, д.е.н., проф. В.І. Ляшенко, д.е.н. І.Ю. Підоричева, д.е.н., проф. В.П. Антонюк, д.е.н., проф. М.Є. Рогоза, к.е.н. І.П. Петрова, асп. К.В. Радченко, асп. О.В. Ліщук, асп. А.І. Лук’янов, асп. В.П. Уткін.-К., 2023. – 25 с.
4. Головін Р., Розвиток промисловості. Нова промислова політика. – Електр. Ресурс. - https://lb.ua/blog/roman_holovin/423465_rozvitok_promislovosti_nova.html.
5. Rodrik, D. (2016). Premature deindustrialization. Journal of Economic Growth, 21(1), 1-33. DOI: https://doi.org/10.1007/s10887-015-9122-3.
6. Gouardères F. General principles of EU industrial policy. Fact Sheets on the European Parliament. May, 2019. URL: https://www.europarl.europa.eu/factsheets/en/sheet/61/general-principles-of-eu-industrial-policy.