Харазішвілі, Ляшенко, МОДЕЛЮВАННЯ ВПЛИВУ ІННОВАЦІЙНОЇ ТА НАУКОВО-ТЕХНОЛОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА ЕКОНОМІЧНЕ ЗРОСТАННЯ ТА РІВЕНЬ СТАЛОГО РОЗВИТКУ

Ю.М. Харазішвілі, д.е.н., с.н.с., академік АЕНУ,
Інститут економіки промисловості НАН України, м. Київ
Національний інститут стратегічних досліджень, м. Київ
В.І. Ляшенко, д.е.н., проф., академік АЕНУ,
Інститут економіки промисловості НАН України, м. Київ

МОДЕЛЮВАННЯ ВПЛИВУ ІННОВАЦІЙНОЇ
ТА НАУКОВО-ТЕХНОЛОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА ЕКОНОМІЧНЕ ЗРОСТАННЯ ТА РІВЕНЬ СТАЛОГО РОЗВИТКУ

Інноваційні фактори впливу є найбільш перспективними та довгостроковими, від яких залежать новітні технологічні розробки та перехід до вищого технологічного укладу [1]. Можна стверджувати, що ніяка країна або уряд не може бути конкурентноздатним без наукової підтримки, а це, у свою чергу, досягаються відповідним фінансуванням НДР, видатками на інноваційну діяльність та освіту. Тому, знання оцінення внеску інноваційних факторів і науково-технологічної діяльності та розроблення відповідних заходів їхньої ефективності набуває першочергового значення в політиці економічного зростання.
Основним засобом оцінення ролі та інноваційного внеску в економічне зростання є модель функції сукупної пропозиції, зазвичай, на базі виробничої функції Кобба–Дугласа. У зв’язку з цим набуває особливої актуальності розроблення модифікації функції Кобба–Дугласа для оцінення інноваційного внеску в економічне зростання, зокрема старопромислових регіонів України.
Для врахування інноваційних факторів економічного зростання пропонується наступна модифікація виробничої функції Кобба–Дугласа [2] (1):


Отже, у виробничій функції (1) поряд з затратами праці та капіталу пропонується відокремлення затрат на інноваційні фактори, які включають: обсяги валових внутрішніх витрат на НДР, обсяг витрат на інноваційну діяльність та обсяг загальних витрат на освіту (2):

Для визначення формалізованого рівняння внеску макрофакторів в економічне зростання, використовується метод ”залишку Солоу” [3] через логарифмування та отримання логарифмічних похідних до рівняння (1), наприклад, інноваційних факторів (3)[2]:

Аналогічним чином можна отримати формули внеску в економічне зростання всіх інших макрофакторів [2].
Виконані розрахунки за методом ”залишку Солоу” виробничій функції (1) дають можливість визначити середньорічний (за 21 рік) внесок факторів виробництва за період 2001-2021 рр. в економічне зростання Харківської області (табл. 1).

* Розрахунки авторів
Виконані розрахунки свідчать, що найбільший вплив в зростання ВРП Харківської області мають макрофактори у наступній послідовності: затрати праці, затрати капіталу, технологічність виробництва та, насамкінець, на жаль, інноваційні фактори. Науково-технологічний прогрес, один із головних чинників якісних змін економічної системи, визнаний в усьому світі як найважливіший чинник економічного розвитку, на жаль, мав негативний внесок, якій за 21 рік у середньому зменшував віддачу від макрофакторів ( в разу).
Стратегування сталого розвитку Харківської області за трьома сценаріями (інерційний, реалістичний, оптимістичний) [4] методом “науково-стратегічного форсайтингу”[5] дає можливість визначити необхідні рівні фінансування НДР, інноваційної діяльності та освіти для забезпечення виконання заявлених сценаріїв сталого розвитку (рис.1).


Рис. 1. Динаміка необхідних рівнів фінансування НДР, інноваційної діяльності та освіти для сценаріїв сталого розвитку.

А ефективність інновацій можна визначити як відношення обсягів реалізованої інноваційної продукції ( ) до загальних витрат на інноваційні фактори ( ):

На превеликий жаль, за останні 20 років ефективність інновацій була менше одиниці – порогу відтворення інноваційних вкладень ((рис.2)), що свідчить про недостатність як загальних інноваційних витрат, так і витрат на науково-технологічну діяльність

Рис. 2. Ефективність інноваційних вкладень.

Дотримання повоєнного стратегічного плану за сценаріями відновлення траєкторії сталого розвитку стосовно інноваційних витрат (фінансування НДР – 2,0 %, фінансування інноваційної діяльності – 1,5 %, фінансування освіти – 2,5 % випуску) дозволить суттєво покращати ефективність інноваційних вкладень.

Список використаних джерел
1. Інноваційна Україна 2020: національна доповідь / за заг. ред. В.М. Гейця та ін.; НАН України. – К., 2015. – 336 с.
2. Харазішвілі Ю.М., Ляшенко В.І. Врахування інноваційних факторів економічного зростання у виробничої функції Кобба–Дугласа. Економіка промисловості. – 2021. – № 1 (93). С. 5-19. DOI: http://doi.org/10.15407/ econindustry2021.01.005
3. Solow R. M. Technical change and the aggregate production function // The review of Economics and Statistics. – 1957. – P. 312-320.
4. Харазішвілі Ю.М. Стратегічні сценарії повоєнного відновлення сталого розвитку Харківської області. Економічний вісник Донбасу, № 2(68), 2022. С. 142-153. DOI: https://doi.org/10.12958/1817-3772-2022-2(68)-142-153
5. Yu Kharazishvili et al. 2021. Strategizing for sustainable development of transport systems in the safety dimension. IOP Conf. Ser.: Earth Environ. Sci. 915 012025. pp. 1-13. doi:10.1088/1755-1315/915/1/012025.