Костенко, СУЧАСНІ ПЕРЕШКОДИ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ОБ’ЄДНАНИХ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД

А.С. Костенко, студентка
ДЗ «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка», м. Полтава

СУЧАСНІ ПЕРЕШКОДИ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ОБ’ЄДНАНИХ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД

Однією з складних проблем наразі в нашій країні є розвиток місцевих територіальних громад. У 2014 р. був прийнятий закон про децентралізацію влади, але щодо його сумлінного виконання сьогодні виникають питання [1].
Одним з ключових аспектів децентралізації була передача повноважень та ресурсів органам місцевого самоврядування з метою кращого задоволення соціальних потреб місцевих жителів і забезпечення взаємодії між населенням та місцевими органами влади для ефективного контролю та відстеження дій місцевої влади.
У цьому контексті фіскальна та адміністративно-політична децентралізація призводить до значних соціальних переваг для розвитку громад, регіонів та держави загалом. Серед них – підвищення рівня довіри до владних структур та їх відповідальності перед громадянами, підвищення рівня дотримання законів населенням, розвиток громадянського суспільства, а також формування та розвиток місцевих політичних лідерів. Однак завдяки зовнішнім та внутрішнім чинникам виникли численні проблеми, що заважають сталому розвитку об'єднаних територіальних громад в Україні.
Перший з внутрішній чинників – зростання кількості ОТГ без одночасного збільшення фінансування на розвиток інфраструктури призводить до зниження зацікавленості громад у процесі об’єднання та обмежує їхні можливості для соціально-економічного зростання [2]. Другий – у 2017 р. збільшили загальний обсяг субвенцій на розвиток інфраструктури ОТГ, але розподілили їх між більшою кількістю громад. Це означає, що кожна громада отримує менше коштів, ніж раніше, що може загрожувати їхньому розвитку. Третім чинником є неузгодженість у розподілі повноважень між місцевими органами самоврядування та органами виконавчої влади. Це ускладнює ефективне управління та розвиток громад. Четвертий – в ОТГ відчутний дефіцит кваліфікованих кадрів для виконання нових функцій, що призводить до неефективного використання коштів. П’ятий – в контексті високого ризику корупції у використанні бюджетних коштів, важливо впроваджувати контроль за діяльністю органів місцевого самоврядування.
Для вирішення цих питань потрібно [3]: забезпечити ефективний державний контроль за діяльністю органів самоврядування; зробити роботу місцевих владних органів максимально прозорою та доступною для контролю громадськості. Та попри складнощі на локальному рівні, як і будь-який соціальний аспект – розвиток ОТГ також залежить напряму від світового розвитку: соціального права, економіки, клімату також, тощо.
Клімат, зокрема, можна назвати однією з найбільш вагомих причин повільного розвитку місцевих громад. Сьогоднішні погодні аномалії здатні перешкоджати покращуватися певним територіям: завдяки впливу природних лих, таких як повені, урагани та посухи, місцеві громади мусять витрачати ресурс на створення стратегій адаптації й приборкування природи під свої потреби. Проте різноманітні шляхи вирішення таких задач як от програми з енергоефективності – збільшення використання відновлюваних джерел енергії та поліпшення управління водними ресурсами – навпаки, сприяють в боротьбі громад за своє вдосконалення.
Такі проблеми як економічна нестабільність та соціальна нерівність приносять чимало шкоди процесу розвитку місцевих громад. Глобальні фінансові кризи і зміни в світовій економіці впливають на економічний стан незалежних осередків. Проблеми світової економіки здатні спричиняти проблеми з доступом до освіти, охорони здоров'я, можливостей працевлаштування і інших ресурсів. В ХХІ ст. набуває популярності цифрова нерівність, що призводить до розділення місцевих спільнот, які мають доступ до технологій, і тих, які залишаються відсталими.
Соціальна нерівність призводить до нерівного розподілу благ та відповідно до соціальної нестабільності, посилюючи загальну кризу та утворюючи замкнене коло, некорисне для сталого розвитку. Для боротьби з цим викликом, місцеві громади повинні працювати над створенням умов для рівного доступу до освіти, медичних послуг і можливостей працевлаштування для всіх своїх мешканців.
Проте, найбільший негативний вплив на розвиток громад мають демографічні зміни, зокрема міграція. Міграції можуть призвести до змін у складі населення і соціальній структурі місцевих громад. Місцеві громади повинні розробляти політику і програми для інтеграції мігрантів, забезпечення їхніх прав, економічних можливостей – що разом сприятиме умовам для сталого розвитку місцевих спільнот.
Взагалі, розвиток соціального капіталу в місцевих спільнотах може сприяти вирішенню багатьох викликів. Для цього громади могли б ділитися ресурсами, взаємодіяти над економічними ініціативи, що в перспективі могло б покращити якість життя та розвинути декілька громад [3].
Так, розвиток сільського господарства при залученні декількох громад міг би зменшити їх залежність від імпорту та забезпечити місцевих якісною та доступною їжею. Програми підтримки сільського господарства, розвитку сільських територій і стимулювання земельних реформ можуть значно покращити рівень життя громад. Спільні інвестиції в освіту також можуть сприяти як розвитку окремих території й їх мешканців, так і подоланню більш масштабних, світових проблем з браку спеціалістів. Розробка програм навчання, підвищення кваліфікації вчителів та створення доступних можливостей для отримання освіти допомагають підвищити рівень грамотності та конкурентоспроможності населення.
Отже, у цифрову епоху змін та час посилених природних негод місцеві громади боряться за досягнення власного сталого розвитку. Для цього їм потрібно активно адаптуватися до нових економічних, освітніх та соціальних викликів, зокрема, важливу роль в цьому грає опір світовим кризам, в чому їм може допомогти, наприклад, поєднання ресурсів з іншими громадами. Та об’єктивною є роль кожного мешканця громади в таких складних процесах – лише особисто працюючи разом з громадськими організаціями, бізнесом і владою, місцеві громади можуть здійснити важливий внесок у сталість розвитку, а також забезпечити життєвий комфорт для себе у змінному світі.

Список використаних джерел
1. Верменич Я.В., Андрощук О.В. Зміни адміністративнотериторіального устрою України ХХ-ХХІ ст. – К.: Інститут історії України НАН України, 2014. – 182 с
2. Державна політика щодо місцевого самоврядування: стан, проблеми та перспективи: збірник матеріалів 11-ї Всеукраїнської науковопрактичної конференції / за наук. ред. проф. Ю. М. Бардачова, І. П. Лопушинського, Р. М. Плюща. – Херсон: ХНТУ, 2020. – 208 с.
3. Децентралізація та ефективне місцеве самоврядування: навчальний посібник для посадовців місцевих та регіональних органів влади та фахівців з розвитку місцевого самоврядування. Київ: ПРООН/ МПВСР. - 2007. - 269 с