Перебийніс, Вітрюк, УПРАВЛІННЯ ЕНЕРГЕТИЧНОЮ ЕФЕКТИВНІСТЮ ТОРГОВЕЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ

В.І. Перебийніс, д.е.н., професор
Н.М. Вітрюк, аспірант
Полтавський університет економіки і торгівлі

УПРАВЛІННЯ ЕНЕРГЕТИЧНОЮ ЕФЕКТИВНІСТЮ ТОРГОВЕЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ

Поняття «енергетична ефективність» згідно Закону України «Про енергетичну ефективність» [1] означається як кількісне співвідношення між роботою, послугами, товарами або енергією на виході та витраченою енергією на вході.
Проведеними нами дослідженнями [2] встановлено, що для управління енергетичною ефективністю підприємств властиве наявність двох стадій.
Перша стадія - розподіл та обмін енергоресурсів між попереднім і наступним їх власником. Хоча під час придбання енергоресурси не змінюють своєї натурально-речової форми (змінюється лише їх власник на відповідному енергетичному ринку), втім розподілені енергоресурси виводяться з обігу і не можуть вже бути на той час використані іншими енергоспоживачами.
Друга стадія - споживання енергоресурсів у процесі виробництва продукції (послуг) та її збуту.
Функціонально процес управління енергетичною ефективністю торговельних підприємств включає такі складові:
- оцінку наявних енергоресурсів;
- розподіл їх між енергоспоживаючими об’єктами і робочими місцями;
- споживання енергоресурсів у процесі реалізації товарів.
До інструментарію управління енергетичною ефективністю торговельних підприємств варто віднести такі функції управління, як планування, організовування (організацію), мотивацію, контроль.
Планування енергозабезпечення та енерговикористання має здійснюватися з урахуванням цілей торговельного підприємства та методів їх реалізації.
Можна виділити два блоки планування діяльності торговельного підприємства, пов’язаних з енергоресурсами.
Перший блок планування руху енергетичних потоків охоплює визначення потреби в певних видах енергоресурсів, окреслення напрямів раціоналізації енергоспоживання.
До цього відноситься таке: оптимізація внутрішнього середовища торговельного підприємства, удосконалення його організаційної структури, уточнення цілей і завдань, використання інноваційних технологій, розвиток мотивації персоналу.
При формуванні виробничої програми торговельного підприємства, як правило, здійснюється розрахунок обсягу енергоресурсів, що планується використовувати, та обсягу запасів. Такі розрахунки варто здійснювати на підставі результатів енергетичної оцінки, плану оптимізації енерговикористання, зокрема, оновлення основного капіталу чи енергоощадної модернізації основних фондів.
Другий блок планування руху енергетичних потоків має передбачати процес розробки стратегії енергозабезпечення, оптимізації поведінки торговельного підприємства на енергетичних ринках. При цьому, зокрема:
1) аналізуються джерела енергозабезпечення, діяльність енергопостачальників (існуючих та потенційних);
2) обґрунтовується верхня межа цін на енергоресурси, що може забезпечити плановий рівень прибутковості наданих послуг;
3) вивчаються транспортно-логістичні коридори, можливості транспортних та транспортно-експедиційних підприємств, логістичних і енергетичних хабів для доставки енергоресурсів згідно згідно принципу логістичного міксу.
Організаційну структуру торговельного підприємства варто удосконалювати з урахуванням принципу Чандлера («стратегія визначає структуру») [3].
З огляду на зазначене доцільні такі підходи:
1) врахування прийнятого торговельним підприємством підхід до делегування повноважень (в контексті розвитку внутрішнього середовища, трансформування управління енергетичними потоками);
2) оцінка стану зовнішнього середовища, зокрема, тих його елементів (енергопостачальники, банківські установи, перевізники та ін.), з якими торговельному підприємству доводиться повсякчас взаємодіяти, забезпечуючи свої потреби в енергоресурсах.
Рівень централізації управління енергетичними потоками залежить від багатьох чинників: обсяги та номенклатура товарів, зовнішнє середовище та ін.
Так, для торговельних підприємств, що мають великі структурні одиниці, різноманітні підрозділи з суттєвими обсягами реалізації товарів, значну їх номенклатуру, численні джерела енергозабезпечення, доцільно мати децентралізовану структуру управління енергетичними потоками. На середніх і малих торговельних підприємствах з невеликим штатом апарату управління доцільно мати централізовану структуру управління енергетичними потоками.
Мотивація персоналу, рівень його кваліфікації, організаційна культура відіграють неабияку роль в управлінні енергетичною ефективністю, зокрема, при постачанні, транспортуванні, складуванні та управлінні запасами енергоресурсів, їх використанні.
Ефективна мотивація персоналу, який займається енергозабезпеченням та енерговикористанням, щодо заохочення енергозаощадження може бути забезпечена за наявності системи енергетичного контролю.
Як інструмент управління енергетичною ефективністю енергетичний контроль має ґрунтуватися на методології інформаційно-управлінского контролю, що реалізується торговельним підприємством, і враховувати специфіку обліку витрат різних видів енергоресурсів – рідких, твердих, газоподібних, а також електроенергії.
Запропоновано [4] таку структуру системи енергетичного контролю:
1) адміністративний контроль енерговитрат, який передбачає моніторинг бізнес-процесів з метою фіксування поточного стану енерговитрат;
2) технологічний контроль енерговитрат, що включає операційний контроль;
3) енергетична ревізія, яку здійснють відповідні служби підприємства, чи/та енергетичний аудит, що проводять енергоаудиторські фірми (при цьому вивчається і аналізується стан енергогенерування й енергоспоживання, оцінюється потенціал енергозбереження, розробляються заходи з його реалізації).
При цьому важливо забезпечити логічну послідовність попереднього, поточного та підсумкового контролю енергетичних потоків. Так, попередній контроль енергетичних потоків ґрунтується на оцінках ймовірного забезпечення планових показників надходження енергоресурсів за їх видами.
Поточний контроль енергетичних потоків, який полягає в співставленні фактичних енерговитрат з нормативними, грунтується на енергетичному нормуванні, тобто встановленні енергетичних стандартів витрат зазначених ресурсів. Такий контроль в системі управління енергетичними потоками базується на зворотному зв’язку – від робочих місць (енергоспоживаючих об’єктів) до органів управління (відповідних служб).
При встановленні певних відхилень у енергоспоживанні від нормативного рівня поточний контроль енергетичних потоків дозволяє вживати оперативні заходи щодо усунення існуючих перебоїв у енергозабезпеченні, порушенні технічних умов зберігання запасів енергоресурсів, недоліках в експлуатації енергетичних установок та енергоспоживаючих агрегатів, недотриманні технологічних вимог.
Після завершення певних планових періодів надходження і використання енергоресурсів, виконання укладених угод з постачання певних видів енергоресурсів здійснюється підсумковий контроль енергетичних потоків. Цей вид контролю полягає у співставленні фактичних показників енергозабезпечення та енергоспоживання з плановими (проектними). Одержана під час підсумкового контролю інформація аналізується і використовується для подальшого планування та прогнозування енергетичних потоків.
З’ясовані у процесі аналізу тенденції руху енергетичних потоків можуть бути використані для коректування енергетичної та корпоративної стратегій. Результати енергетичного контролю є підставою для мотивації енергозаощадження та заохочення відповідного персоналу торговельного підприємства.
Одним із завдань управління енергетичною ефективністю є оптимізація енергетичних потоків, що передбачає пошук енергоефективних варіантів надходження енергетичних ресурсів та використання енергоспоживаючих технічних засобів.
Оптимізація енергетичних потоків може передбачати такі заходи:
1) вибір енергопостачальних підприємств за критерієм мінімуму витрат на придбання і доставку енергоресурсів, з дотриманням принципу «точно вчасно»;
2) маршрутизація доставки енергетичних ресурсів;
3) обґрунтування енергооптимальних розмірів і структури транспортного парку торговельного підприємства;
4) оптимізація складських запасів енергоресурсів та управління ними за такими системами, як система з фіксованим розміром замовлення, система з фіксованою періодичністю замовлення, система із заданою періодичністю поповнення запасів до встановленого рівня, система "мінімум-максимум", система оперативного управління запасами.

Список використаних джерел
1. Про енергетичну ефективність: Закон України від 21 жовтня 2021 року № 1818-IX / Верховна Рада України. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1818-20
2. Перебийніс В. І., Рогоза М. Є., Безрук Д. І., Вітрюк Н. М. Економіко-управлінські аспекти енергетичної ефективності суб’єктів господарювання в територіальних громадах. Вісник економічної науки України. 2023, №1.
3. Chandler, Alfred D. Strategy and structure: chapters in the history of the industrial enterprise. 1962. 490 р.
4. Перебийніс В. І., Федірець О. В. Енергетичний фактор забезпечення конкурентоспроможності продукції : монографія. Полтава : ПУЕТ, 2012. 190 с.