Гудзь, САМОМОТИВАЦІЯ МЕНЕДЖЕРА ЯК ОСНОВА ДОСЯГНЕННЯ УСПІХУ

В.С. Гудзь, студентка
Хмельницький університет управління та права імені Л.Юзькова

САМОМОТИВАЦІЯ МЕНЕДЖЕРА ЯК ОСНОВА ДОСЯГНЕННЯ УСПІХУ

На сьогодні здатність менеджера самостійно знаходити стимули для свого професійного росту, навіть у складних і відповідальних ситуаціях є одним із основних показників успішності його діяльності.
Самомотивація - це здатність людини працювати без зовнішнього спонукання, прагнучи максимально реалізувати свій потенціал. Вона є не лише важливою характеристикою працівника, а й життєвою позицією. В бізнесі самомотивація особливо цінується, оскільки вона дозволяє працівникам досягати високих результатів навіть у складних умовах. Вона найчастіше зустрічається у керівників вищої та середньої ланки управління, а також у спеціалістів з високим професійним рівнем. Здатність до самомотивації є ознакою того, що людина любить свою роботу і готова до саморозвитку.
Успішність менеджера при високій самомотивації виявляється у таких аспектах:
 Самомотивований менеджер є лідером для своєї команди. Його внутрішній ентузіазм і енергія можуть передаватися співробітникам, підвищуючи їхню продуктивність.
 Самомотивовані менеджери здатні більше концентруватися на стратегічних аспектах своєї роботи, що сприяє розвитку бізнесу та досягненню довгострокових цілей.
 Самомотивовані лідери постійно працюють над своїм особистим розвитком та набуттям нових навичок, що сприяє збереженню конкурентоспроможності.
 Коли менеджер самостійно мотивований, це може впливати на створення позитивної корпоративної культури та сприяти високому рівню задоволеності працівників.
 Самомотивований менеджер може краще спілкуватися з вищим керівництвом, демонструючи свої успіхи та внесок у досягнення цілей компанії.
Тобто, вміння знаходити натхнення на шляху досягнення цілей допомагає менеджеру навчатися, розвиватися та кар’єрно зростати.
Рівень самомотивації менеджера залежить від так званої «сімки»:
1. Цінності – якщо цінності менеджера співпадають із ціннісними орієнтирами команди та організації, це вже запорука успіху та високого рівня лояльності.
2. Постановка життєвих та професійних цілей відповідно до цінностей (власних, організаційних).
3. Самоактивізація, самоконтроль, самодисципліна – полягає у виконанні завдань (життєві, професійні) з найменшими затратами енергії, емоцій, праці.
4. Емоційний інтелект та чуйність. Здатність менеджера усвідомлювати власні емоції та емоції інших, розуміти їх; збереження емоційного балансу; уміння формувати ефективні комунікації.
5. Уміння визначати пріоритети та делегувати завдання.
6. Винагорода має бути неодмінним складником особистісних та професійних досягнень. Коли менеджер навчиться винагороджувати себе за будь-які власні досягнення, він усвідомить важливість винагородження інших.
7. Позитивність та проактивність. Мається на увазі ведення обліку власних успіхів, позитивний розвиток (цитати, мотивуюча література, біографії успішних людей, мотивуючи фільми), оточення себе приємними людьми, уникнення негативу, гумор. Проактивність менеджера – уміння висувати та реалізувати власні ініціативи, активний спосіб життя, приймати перешкоди як додаткове завдання, яке необхідно вирішити на шляху до успіху.
Отже, досягнення успіху на професійному шляху менеджера залежить від його самомотивації, яка полягає у його цілеспрямованості, самодисципліні та самоконтролі, спонукає інших до наслідування. Для підвищення рівня самомотивації, менеджеру варто розвивати свою так звану «сімку»: власні цінності, відповідність життєвих цілей професійним, вміння розуміти почуття інших, бути активним та позитивно сприймати різні ситуації.

Список використаних джерел:
1. Болотіна І.М. Методи самомотивації та їх значення для підвищення ефективності діяльності менеджера. Економіка та суспільство, 2022. Випуск №43. С.56-62.
2. Сазонова Т.О., Богданова В.С., Проскура О.С. Роль самомотивації у професійній діяльності менеджера. Економіка та підприємництво, 2022. Випуск № 1. С. 89-93.