Чиженко , ІННОВАЦІЙНІ СТРАТЕГІЇ УПРАВЛІННЯ ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА

Чиженко О.О., здобувач вищої освіти
Вінницький торговельно-економічний інститут ДТЕУ

ІННОВАЦІЙНІ СТРАТЕГІЇ УПРАВЛІННЯ ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА

В умовах швидкої технологічної зміни та глобалізації, підприємства постійно шукають нові методи управління для підвищення своєї конкурентоспроможності. Сьогодні змінюються пріоритети і концептуальні підходи щодо оцінки ефективності інвестування, В умовах директивної економіки обсяги і напрями формування інвестиційних ресурсів суворо регламентувалися. Тому основне завдання в оцінці ефективності зводилося до вибору варіантів інвестиційних проектів під заплановані фінансові ресурси. Сьогодні у сфері інвестування основним повинно бути інше питання. Воно стосується доцільності спрямування ресурсів у даний конкретний інвестиційний проект
Зміна акцентів у напрямі від оцінки порівняльної ефективності варіантів до оцінки економічної ефективності конкретних проектів викликана кількома обставинами:
­ встановленими пріоритетами у розвитку економіки України, за якими визначено найбільш перспективні галузі і сфери вкладення капіталу;
­ розгалуженою системою підприємництва, до якої входять власники і акціонери, фізичні особи та підприємства, державні і приватні структури, вітчизняні зарубіжні інвестори. Різнобічність можливостей, інтересів згаданих реальних і потенційних інвесторів вимагає індивідуального підходу до оцінки кожного проекту і не допускає зрівнялівки;
­ широким спектром інвестиційних ресурсів, які має можливість залучити будь-який інвестор проекту. Це стосується, перш за все, залучених за відповідну плату коштів у вигляді позики, випуску цінних паперів, фінансового лізингу тощо. Західного інвестора, безперечно, більше цікавить ефективність і віддача проекту, ніж його ціна. За відсутності власних ресурсів він має можливість за відповідну плату в необмеженій кількості залучати зовнішні джерела [1].
На відміну від екстенсивного і інтенсивного варіантів розвитку, орієнтованих на збільшення обсягів виробництва і відповідно зниження витрат, інноваційний розвиток спрямований на збільшення доходів за рахунок покращення якісних показників. Орієнтація суб’єкта підприємницької діяльності на інноваційний розвиток дозволяє йому адаптуватися до змін умов зовнішнього середовища і тривалий час утримуватися на ринку за рахунок активізації процесів пошуку та реалізації на нових напрямах діяльності та посиленої мотивації розвитку. Таким чином інноваційний розвиток характеризується постійним оновленням не тільки асортименту продукції, впровадженням нових технологій, постійним удосконаленням системи виробництва і збуту відповідно до змін зовнішніх умов господарювання, а й постійною мотивацією розвитку. Інноваційний розвиток проявляє себе цілеспрямованим та незворотнім внаслідок циклічного переходу на якісно новий рівень. Найбільш повне використання перетворюючих можливостей основних сучасних факторів прогресу стає визначальним фактором для стратегії економічного зростання. Окрім того, інноваційна стадія економічного зростання має великий запас міцності і спроможна чинити опір макроекономічним змінам та зовнішньому тиску. Це дозволяє стверджувати, що інноваційна складова моделі розвитку є не лише перспективною, але й раціонально необхідною в умовах сучасного розвитку економіки, а отже, потребує поглиблення досліджень в напрямі визначення її сутності [2].
Відомо, що провідні компанії та корпорації світу, щоб не втрачати позицій на ринку та досягати нових висот постійно шукають шляхи вдосконалення своєї продукції та послуг.
Для створення покращеного, інноваційного продукту необхідна рушійна сила - інноваційний персонал. Це персонал, який не боїться кидати виклики, бути творчим, створювати нове, пропонувати керівництву своє бачення майбутнього підприємства та при всьому цьому залишатись клієнто-орієнтованим. Підприємство повинно сприяти цьому різними методами, мотивувати, а не пригнічувати ініціативи. Для створення покращеного, інноваційного продукту необхідна рушійна сила – інноваційний персонал. Це персонал, який не боїться кидати виклики, бути творчим, створювати нове, пропонувати керівництву своє бачення майбутнього підприємства та при всьому цьому залишатись клієнто-орі-єнтованим. Підприємство повинно сприяти цьому різними методами, мотивувати, а не пригнічувати ініціативи [3].
Фінансова діяльність підприємства спрямована на вирішення таких основних завдань, як: забезпечення фінансовими ресурсами поточної операційної, фінансової та інвестиційної діяльності підприємства; пошук резервів збільшення доходів, прибутків і рентабельності підприємства; забезпечення виконання фінансових зобов’язань перед діловими партнерами, бюджетом і цільовими фондами; фінансове забезпечення виробничого і соціального розвитку підприємства; контроль за ефективним розподілом і цільовим використанням фінансових ресурсів [4].
Створення на підприємстві відділу стратегічного управління та утворення взаємозв’язку із відділом маркетингу потребує відповідної зміни організаційної структури управління і встановлення нових функціональних зв’язків між підрозділами підприємства. Так як і відділ стратегічного управління, відділ маркетингу буде підлеглий безпосередньо генеральному директору. Таким чином відділ маркетингу і стратегічного управління будуть стояти на одному рівні та взаємодіяти один з одним. Усю необхідну інформацію данні відділи доносять до лінійних керівників підприємства, які в свою чергу доносять інформацію до всіх інших підрозділів. Тоді кожен працівник буде знати цілі та плани підприємства і крім того володіти усією необхідною інформацією для ефективної роботи [6].
Отже, тема актуальна, оскільки допомагає вивчати сучасні тенденції управління підприємствами та їхній вплив на успішність в умовах постійних змін.

Список використаних джерел
1.Язлюк Б.О., Здреник В.C. Теорія і практика оцінки економічної ефективності інвестиційно-інноваційного бізнес-портфеля. Вісник ЖДТУ. 2011, №1 (55). С.199-200. URL: http://dspace.wunu.edu.ua/bitstream/316497/9960/1/64984-136374-1-PB.pdf
2. Рогоза М. Є. Стратегічний інноваційний розвиток підприємств: моделі та механізми : монографія. Полтава : РВВ ПУЕТ, 2011. 136 с.
3.Касич А.О., Бурба О.А. Інноваційні підходи в практиці управління персоналом конкурентноспроможного підприємства. Науковий вісник Ужгородського національного університету. URL: http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?C21COM=2&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&IMAGE_FILE_DOWNLOAD=1&Image_file_name=PDF/Nvuumevcg_2017_16(1)__31.pdf
4. Нагорна Д.В., Богацька Н.М. Планування фінансової діяльності підприємства. ΛΌГОΣ. ОНЛАЙН. 2020. №16. URL: https://ojs.ukrlogos.in.ua/index.php/2663-4139/article/view/6209
6. Продіус Ю.І. к.е.н., доц., Богословов В.Б. Інноваційний підхід в організації стратегічного управління на українських підприємствах. Економіка: реалії часу. 2015. № 6. URL: http://dspace.op.edu.ua/jspui/bitstream/123456789/1310/1/78.pdf