Подвисоцька, Чугаєв. РОЗВИТОК МІЖНАРОДНИХ ІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ АЗІЙСЬКО-ТИХООКЕАНСЬКОГО РЕГІОНУ В УМОВАХ НОВОГО РЕГІОНАЛІЗМУ

Подвисоцька В.О., студентка, Навчально-науковий Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Чугаєв О.А., д.е.н., Професор кафедри світового господарства і міжнародних економічних відносин Навчально-наукового Інституту міжнародних відносин

РОЗВИТОК МІЖНАРОДНИХ ІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ АЗІЙСЬКО-ТИХООКЕАНСЬКОГО РЕГІОНУ В УМОВАХ НОВОГО РЕГІОНАЛІЗМУ

Сучасний стан світової торгівлі та політики характеризується турбулентністю та швидкою трансформацією, при цьому, він стикається з різними комплексними викликами. Повільний темп переговорів у рамках СОТ, вплив пандемії Covid-19, посилення суперництва між США та Китаєм, війна в Україні, геополітичні конфлікти в Тайванській протоці тощо призвели до різноманітних форм протекціонізму та порушень у глобальних ланцюгах поставок. У відповідь на ці виклики виникла нова форма азійського регіоналізму з метою побудови власної регіональної архітектури.
Важливим тут є контекстуалізувати новий азійський регіоналізм у міжнародному контексті. В епоху після Другої світової війни можна виділити три хвилі глобального регіоналізму.
«Першим регіоналізмом» можна вважати період, коли торговельні ініціативи почали ширитися в 1950-х і 1960-х роках. Однак ці зусилля з лібералізації рідко давали ефект створення торгівлі через політичне втручання. Єдиним винятком може бути Європейське економічне співтовариство (ЄЕС), яке, ймовірно, дало поштовх ідеї заснування АСЕАН у 1967 році і ознаменувало початок азійського регіоналізму.
Під час Уругвайського раунду у 1980-х і 1990-х роках відбулася друга хвиля глобального регіоналізму. Тоді в Азії стрімке зростання закордонних інвестицій Японії, швидке зростання "чотирьох маленьких драконів" (включаючи Гонконг, Південну Корею, Сінгапур і Тайвань), а також економічне піднесення Китаю прискорили регіоналізацію на основі бізнесу. Тим часом, АТЕС та АСЕАН стали локомотивами державного регіоналізму в регіоні. Заснований у 1989 році, АТЕС - це форум "м'якого права", який не є ані міжнародною організацією, ані зоною вільної торгівлі, визначеною законодавством СОТ. Він оперує правилами та рішеннями, які слугують найкращими практиками, але технічно не є обов'язковими до виконання. На відміну від АТЕС, економічна інтеграція АСЕАН є більш "традиційною". Успіх ЄС і НАФТА та конкуренція з боку Китаю підштовхнули АСЕАН до створення зони вільної торгівлі АСЕАН.
Період "третього регіоналізму" є останньою хвилею глобального регіоналізму, яка розвивається з часів Дохійського раунду переговорів СОТ з 2000-х років. Фундаментальні економічні та геополітичні зміни в Третьому регіоналізмі вплинули на нормативний розвиток нового азійського регіоналізму.
Ми виділяємо три всеохоплюючі нові риси «третього регіоналізму» та їхній глибокий вплив на Азійсько-тихоокеанський регіон.
По-перше, це велика кількість угод про вільну торгівлю, яка зросла більш ніж у чотири рази за час «третього регіоналізму», і майже 40% з них були укладені країнами Азійсько-Тихоокеанського регіону [3].
По-друге, міжрегіональні економічні угоди та механізми є новою рисою «третього регіоналізму», про що свідчать приклади CPTPP та RCEP. Як процес, очолюваний АСЕАН, лише на RCEP припадає 30% світового ВВП [4].
Крім того, міжрегіональні ЗВТ є новою особливістю міжнародних інтеграційних процесів Азійсько-тихоокеанського регіону. Так, торговельні та інвестиційні угоди Брюсселя з Сінгапуром і В'єтнамом є будівельним матеріалом для укладення ЗВТ між ЄС та АСЕАН. Крім того, ЄС веде переговори або вивчає можливість укладення торговельних та інвестиційних пактів з Австралією, Індією, Індонезією, Новою Зеландією та Тайванем. Крім того, угоди Австралії та ЄС з окремими країнами АСЕАН демонструють «гібридний або квазі-інтеррегіоналізм», що означає інституціоналізовану структуру між регіоном та однією або кількома державами іншого регіону.
Відмінною рисою є і те, що всеосяжні ЗВТ стали нормою. Торговельні угоди більше не зосереджуються лише на лібералізації тарифів та послуг. Про комплексність ЗВТ можна судити за їхніми положеннями "СОТ-плюс" та додатковими положеннями, які стосуються правил і зобов'язань, що перевищують чинні стандарти СОТ і виходять за межі зобов'язань СОТ.
Нарешті, Азійсько-Тихоокеанському регіону притаманний саме відкритий регіоналізм, який визначається як «усунення перешкод та сприяння регіональному співробітництву без упереджень щодо аутсайдерів», що дозволяє брати участь в інтеграційних процесах будь-якій нації з щирим наміром дотримуватись її норм.
Щодо сучасних процесів інтеграції регіону, то, за індексом регіональної інтеграції серед азійських субрегіонів Південно-Східна Азія, за якою слідує Східна Азія, досягли найвищого загального індексу за весь період (індекс склав 0,52 та 0,51 відповідно). Центральна Азія та Південна Азія, хоча й мають низький індекс порівняно з іншими субрегіонами, з 2006 по 2018 рік демонстрували тенденцію до зростання регіональної інтеграції (індекс виріс з 0,32 до 0,38 та з 0,4 до 0,42 відповідно) [5]. Загалом за всім Азійсько-Тихоокеанським регіоном прослідковується тенденція до збільшення регіональної інтеграції.
Важливим аспектом є також здійснення аналізу динаміки частки вартості торгівлі всередині найбільших інтеграційних об’єднань Азійсько-тихоокеанського регіону від загальної вартості їх експорту з метою дослідити, чи є викривлення торгівлі. Так, у період з 2018 по 2020, спостерігалось скорочення для АСЕАН з 23,4% до 20,7%, для ТПП з 14,4% до 13,8% одночасним зростанням для АТЕС з 69,% до 70,3% [6]. Тобто ефект відхилення торгівлі яскраво виражається для АТЕС. Низька частка внутрішньорегіональної торгівлі АСЕАН пояснюється тим, що виробляється відносно однакова продукція, наприклад, видобувна, сільськогосподарська та обробна продукція з низькою доданою вартістю, наприклад, текстиль, яка в подальшому продається на ринки Європи, Японії, Китаю та інших країн [7].
Отже, вищерозглянутий розвиток інтеграційних процесів Азійсько-Тихоокеанського регіону знаменує собою фундаментальну зміну парадигми в міжнародному економічному порядку і, як очікується, матиме значні наслідки для багатосторонньої торговельної системи, оскільки продовжує формуватися потужний азійський альянс, дослідження якого, таким чином, є важливим для розуміння світового порядку.

Список використаних джерел

1. Pasha L. Hsieh. Introduction: New Asian Regionalism as a Global Paradigm Shift, in New Asian Regionalism in International Economic Law / Pasha L. Hsieh // Cambridge University Press 2021/22. – 2021. URL: https://papers.ssrn.com/sol3/papers.cfm?abstract_id=3863744
2. The Dynamics of the New and Open Regionalism and Economic Integration in Asia and the Pacific Regions. Expert Journal of Business and Management 11(1) - pp. 1-13. - 2023. URL: https://business.expertjournals.com/23446781-1101/
3. Julien Chaisse. Rethinking Asia-Pacific regionalism and new economic agreements / Julien Chaisse, Pasha L. Hsieh // Asia Pacific Law Review Volume 31, 2023 - Issue 2. – 2023. URL: https://www.tandfonline.com/doi/full/10.1080/10192557.2023.2216056
4. Summary of the Regional Comprehensive Economic Partnership Agreement. – 2020. – URL: https://asean.org/summary-of-the-regional-comprehensive-economic-partnership-agreement/
5. Asia-Pacific Regional Cooperation and Integration Index Enhanced Framework, Analysis, and Applications // Asian Development Bank. – 2021. – URL: https://www.adb.org/sites/default/files/publication/732076/asia-pacific-rci-index-enhanced-framework.pdf
6. ASEAN: Statistics // GlobalEdge – URL: https://globaledge.msu.edu/trade-blocs/asean/statistics
7. Cyprianus Anto Saptowalyono. Intra-ASEAN Trade Remains Stagnant / Cyprianus Anto Saptowalyono // Kompas. – 2023. URL: https://www.kompas.id/baca/english/2023/01/30/intra-asean-trade-remains-stagnant