Залознова, Новікова МОДЕРНІЗАЦІЯ УПРАВЛІННЯ ПРОМИСЛОВИМ РОЗ-ВИТКОМ У КОНТЕКСТІ ТРУДОДОРЕСРСНОЇ БЕЗПЕКИ

Залознова Ю.С. член-кореспондент НАН України, д.е.н, проф., директор,Інститут економіки промисловості НАН України, м. Київ, Ук-раїна
Новікова О.Ф. д.е.н, проф., заступник директора Інститут економіки промисловості НАН України, м. Київ, Ук-раїна

МОДЕРНІЗАЦІЯ УПРАВЛІННЯ ПРОМИСЛОВИМ РОЗ-ВИТКОМ У КОНТЕКСТІ ТРУДОДОРЕСРСНОЇ БЕЗПЕКИ

Упродовж останніх двох років, і особливо з початком пов-номасштабного російського вторгнення на територію України 24 лютого 2022 року, зросла кількість публікації з безпекової тематики, з посиленням уваги на втратах у трудовій, економіч-ній і соціальній сферах. Чисельність робочої сили в країні пос-тійно скорочувалася ще до повномасштабної війни, також зни-жувався її якісний рівень. Російська збройна агресія посилила ці загрози, призвела до значних втрат виробничого та трудового потенціалу національної економіки в цілому та промисловості зокрема, до масштабної зовнішньої міграції, зумовила «вими-вання» трудового та інтелектуального потенціалу. Несприятли-ва ситуація із забезпеченням робочою силою промисловості України негативно вплинуло на процеси функціонування та по-воєнної розбудови національної економіки.
Незважаючи на наявність значної кількості публікацій з про-блем збереження та розвитку трудового і людського потенціа-лу, інтелектуального капіталу, вони більш спрямовані на оцінку втрат в економічній та соціальній сферах. Управлінських стра-тегічних рішень з відновлення виробництва та створенням но-вих робочих місць вкрай недостатньо. Відповідно, бракує дос-ліджень і наукових публікацій з проблематики забезпечення робочою силою промисловості України в умовах воєнного ста-ну та подальшого повоєнного відновлення.
Одночасно активною є позиція інститутів НАН України щодо оцінки стану, тенденцій, диспропорцій та дисбалансів соціаль-но-трудового розвитку в національній економіці та промисло-вості. Так, в Інституті економіки промисловості НАН України здійснено оцінку дисбалансів у соціально-трудовій сфері в умо-вах воєнного стану та цифровізації економіки. Комплексно роз-крито економічні та соціальні проблеми розвитку вітчизняної промисловості членом-кореспондентом НАН України Ю.С. Залозновою [1]. Розроблено концептуальні підходи до збере-ження, розвитку та відновлення людського капіталу України та здійснено оцінку його втрат в умовах воєнного стану В.П. Ан-тонюк, О.Ф. Новіковою [2, 3, 4]. Досліджено зміни цінностей праці в українському суспільстві під впливом цифрових транс-формацій, воєнного стану та наслідків війни [5, 6, 7].
Оцінка потреб промисловості у робочій силі, у створенні но-вих робочих місць обумовлює змістовне наповнення промисло-вої політики, науково-технічного та інноваційного розвитку. Відрізняються глибиною і системністю результати досліджень Л.О. Збаразської [8], яка розкриває основні тенденції у промис-ловості України, що характеризують особливості її функціону-вання й розвитку на тлі аналогічних процесів у світі. При імп-лементації імперативів соціогуманітарної парадигми розкрито можливості формування мегатрендів пріоритетного включення цілей гуманітарного прогресу у промислові стратегії та політи-ки, переходу до клієнтоорієнтованих моделей організації бізне-су, переорієнтації промислової діяльності, на розширення «зони комфорту (у різних вимірах). Здійснено аналіз поточного етапу розвитку Європейського дослідницького простору, визначено його пріоритети й особливості у контексті нового стратегічного порядку денного ЄС.
Учені Інституту економіки та прогнозування НАН України визначили головні загрози війни для національної промисловос-ті, а також підготували рекомендації з удосконалення оціню-вання збитків, завданих унаслідок воєнної агресії, що викорис-товуються з метою визначення ресурсної бази для стратегуван-ня промислового розвитку [9]. Національний інститут стратегі-чних досліджень поглибив дослідження з проблем промислово-сті та економічної безпеки [10].
Але загрозливий стан для економічної незалежності України посилився через незабезпеченість промисловості робочою си-лою. Саме через брак кадрового потенціалу промисловість не зможе успішно відновлюватись і функціонувати.
Причини, які обумовлюють такий загрозливий стан, носять зовнішній та внутрішній характер і виявляються як небезпеки, ризики, виклики, перешкоди та обмеження. Вони носять і гло-бальний, і національний характер. У світовій економіці визна-чаються глобалізацією і цифровізацією, старінням населення, дефіцитом кваліфікованої робочої сили, зростанням інтенсив-ності міграції, формуванням нових моделей зайнятості тощо.
Внутрішні небезпечні чинники мали місце ще до воєнної аг-ресії, поширились під час воєнного стану та стануть перешко-дою при повоєнному відновленні. До воєнної агресії вітчизняна промисловість потерпала від непрестижності роботи у промис-ловості, політики дешевої робочої сили, скорочення виробниц-тва і робочих місць, слабкості процесів модернізації та високо-го рівня тіньової і неформальної зайнятості тощо.
Під час воєнного стану збереглися старі і виникли нові ризи-ки та загрози. Це – фізичні втрати, мобілізація робочої сили із сфери виробництва на воєнні цілі, обмеження працездатності внаслідок інвалідізації, зниження рівня трудових прав і гарантій людини, інтенсивний відтік робочої сили за межі країни тощо.
При повоєнному відновленні знайдуть прояв одночасно всі проблеми і перешкоди залучення робочої сили до промислово-сті. Більшість ризиків і загроз обумовлені недосконалою систе-мою управління. Не визначена модель, підходи, стратегія, візія розвитку промисловості України. А, відповідно, несформована кадрова політика в промисловості. Наслідки війни вимагають значної державної підтримки промисловості, а інтеграція в нову промислову політику ЄС потребує відмови від підтримки дер-жави при створенні умов для конкуренції за ресурси. Україні необхідно збалансувати ці 2 підходи, визначити зміст промис-лової політики та забезпечити її реалізацію. Повоєнна розбудо-ва промисловості вимагає підвищення рівня, якості та ефектив-ності державного управління нею. Але у Верховній Раді Украї-ни скасовано комітет з промисловості, Мінстратегпром України охоплює лише 6 галузей промисловості, Мінекономіки України побічно відповідає за промисловість. Бракує нормативно-правової бази промислового розвитку (законів, стратегій, про-грам, планів). Такий стан і обумовлює незкоординованість полі-тики промислового розвитку з трудовою, освітньою, соціаль-ною, цифровою, безпековою, міграційною, регіональною полі-тиками. Стає некерованим процес формування, повернення, використання та розвитку кадрового потенціалу промисловості. Територіальна невизначеність безпечного повоєнного розташу-вання промислових виробництв не дає можливість розв’язувати проблеми та залучення до них робочої сили. У цьому напрямку державних рішень немає.
В цілому, спроможність залучити робочу силу до зайнятості у промисловість є низькою. Нестворені сприятливі умови як для працездатних осіб, так і для ветеранів та інвалідів війни до ро-боти у промисловості. Стандарти гідної праці та якості трудо-вого життя, а також професійні стандарти реалізуються вкрай обмежено. Дефіцит національної робочої сили потребує залу-чення кваліфікованої іноземної робочої сили до роботи у про-мисловості. Міграційна політика України ще не поставила пе-ред собою таке завдання. За прикладом Green-картки США та Блакитної картки ЄС треба створити вітчизняні механізми залу-чення іноземців, але при цьому враховувати бідність країни.
Вітчизняні освітні ресурси не дають очікуваного ефекту що-до задоволення потреб промисловості у висококваліфікованій робочій силі. Виникає дисбаланс освіти та потреб виробництва. Це було і посилилось зараз. Робота у промисловості є непрес-тижною. Слабо оновлюється виробництво, низька зарплата, зростає заборгованість зарплати. Старі кадри не тягнуть, моло-ді – не йдуть. Знизився в умовах війни рівень трудових прав, жінки стали працювати на небезпечних, тяжких і навіть підзем-них роботах. Вищі навчальні заклади та заклади профосвіти неготові до формування адресних навичок і компетенцій робо-чої сили для промисловості. Промислова, трудова й освітня політики слабо зкоординовані. Поведінкові важелі щодо зрос-тання мотивації до роботи у промисловості не використовують-ся. Стимулювання праці неефективне і не дієве. Престижність промислової праці низька.
У системі соціально-трудових відносин знизилась роль та ді-євість соціального діалогу. Це призвело до слабкої взаємодії між владою, бізнесом, профспілками, громадськими об’єднаннями з питань кадрової політики взагалі і в промисло-вості зокрема. В теперішній час Національна служба посеред-ництва та примирення докладає багато зусиль, щоб виправити ситуацію. Але не знаходить підтримки з боку держави. Проф-спілки в стані очікування. Виявляють активність і є виключен-ням роботодавці, які мають конструктивну позицію щодо соціа-льного діалогу та кадрової політики.
Найбільш складним завданням є забезпечення промисловості висококваліфікованою конкурентоспроможною робочою силою. Воно потребує задіяності поведінкових чинників, спрямованих на зростання мотивації та престижності роботи у промисловос-ті. Перш за все, це традиційні мотиватори до роботи: реалізація стандартів гідної праці, володіння навичками та компетенціями на високотехнологічних робочих місцях. Новою вимогою у працівника стає і зовнішній безпековий аспект – розташування виробництва на територіях, де менша вірогідність потенційних воєнних загроз.
Невитратним, але дієвим є завдання подолати інерцію, акти-візувати соціальний діалог, соціальний захист та договірне ре-гулювання соціально-трудових відносин з задіянням інформа-ційно-комунікативних механізмів. Без його виконання не знай-дуть розвитку демократичні процеси в соціально-трудових від-носинах в Україні, а також не будуть досягнуті європейські со-ціальні та професіональні стандарти. Предметом нової платфо-рми соціального діалогу повинна стати політика забезпечення економіки та промисловості робочою силою.
Удосконалення управління промисловою політикою відбу-деться шляхом вбудування в чинну Стратегію економічної без-пеки України на період до 2025 року структурного підрозділу «Трудоресурсна безпека», а також розробки правових положень з кадрового забезпечення промисловості в законодавстві з про-мислової політики. Одночасно необхідно визначити організа-ційно-управлінські та інституційні механізми упорядкування діяльності та забезпечення конструктивної взаємодії органів управління з питань збереження і розвитку кадрового потенціа-лу промисловості.
Конкурентоспроможну висококваліфіковану та стійку робо-чу силу необхідно мати для успішного повоєнного відновлення. Досягти цього можливо за умов одночасної задіяності до цього системи політик: промислової, освітньої, економічної, трудової, цифрової, регіональної, міграційної. При цьому необхідно ви-значити та конкретизувати у стратегічних напрямках цих полі-тик мету і завдання забезпечення якісного та кількісного складу кадрового потенціалу промисловості.
Одночасно доцільно використати і договірні механізми через Генеральну угоду, Програму гідної праці, галузеві угоди. А головне – надати пропозиції та рекомендації до проектів «Пла-ну відновлення України» та «Національної стратегії освіти та науки до 2030 року» і плану дій з їх реалізації. Створяться умо-ви та можливості для успішної повоєнної розбудови промисло-вості, відбудеться позитивний вплив на економіку України, створяться більш сприятливі умови для інтеграційних процесів у Європейський Союз.

Список використаних джерел
1. Залознова Ю.С. Економічні та соціальні проблеми розвитку промисловості: монографія / НАН України, Ін-т економіки пром-сті. Київ, 2017. 288 с. URL: https://iie.org.ua/monografiyi-2017-r/zaloznova-yu-s-ekonomichni-ta-sotsialni-problemi-rozvitku-promislovosti-2017-r/
2. Антонюк В.П. Втрати людського капіталу внаслідок війни як загроза повоєнній модернізації економіки України. Економіка України. 2022. № 8. С. 20-33. DOI: http://doi.org/10.15407/economyukr.2022.08.020
3. Новікова О.Ф., Шамілева Л.Л., Хандій О.О. Оціню-вання розбалансованості трудової сфери в умовах воєнного стану і можливості її подолання. Економіка України. 2023. № 2 (735). С. 17-54. URL: http://economyukr.org.ua/docs/EU_23_02_017_uk.pdf
4. Новікова О., Залознова Ю., Азьмук Н. Відновлення людського капіталу України у післявоєнний період з викори-станням переваг цифровізації. Журнал європейської економі-ки. 2022. Т. 21. № 4 (83). С. 407-427. URL: http://jeej.wunu.edu.ua/index.php/ukjee/article/view/1619
5. Новак І.М. Витрати на робочу силу: соціальні інвес-тиції для сталого людського розвитку. Демографія та соціа-льна економіка. 2022. № 1. С. 125-141. DOI: https://doi.org/10.15407/dse2022.01.125
6. Новікова О.Ф., Остафійчук Я.В., Новак І.М. Зміни трудового та податкового законодавства України в умовах воєнного стану: проблеми і перспективи вдосконалення. Еко-номіка промисловості. 2022. № 2 (98). С. 75-90. DOI: http://doi.org/10.15407/econindustry2022.02.075
7. Панькова О.В., Касперович О.Ю. Український воло-нтерський рух в умовах збройної російської агресії в кон-тексті національних та глобальних викликів і можливостей післявоєнного відновлення України. Журнал європейської економіки. 2022. Т. 21. № 3 (82). С. 277-294. DOI: https://doi.org/10.35774/jee2022.03.270
8. Збаразська Л. О. (2023). Сучасні парадигми та мега-тренди промислового розвитку. Економіка промисловості. № 1 (101). С. 5-30. DOI: http://doi.org/10.15407/econindustry.2023.01.005
9. Дейнеко Л.В., Кушніренко О.М., Ципліцька О.О., Гахович Н.Г. Наслідки повномасштабної воєнної агресії РФ для української промисловості. Економіка України. 2022. № 5. С. 3-25. DOI: https://doi.org/10.15407/economyukr.2022.05.003
10. Собкевич О.В. Реформи у промисловості України і пріоритети її повоєнного відновлення. Інвестиції: практика та досвід. 2022. № 23. DOI: https://doi.org/10.32702/2306-6814.2022.23.26