Булєєв , СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІІ ФУНКЦІЇ ІНВЕСТИЦІЙ У РОЗВИТКУ СУБ'ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ

Булєєв Іван, д-р екон. наук, професор
Інститут економіки промисловості НАН України

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІІ ФУНКЦІЇ ІНВЕСТИЦІЙ У РОЗВИТКУ СУБ'ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ

1. Категорія «інвестиції» в науці, у людський практиці є однією з найбільш поширених, частіше всього використовується у часі і просторі. Під різними назвами вони були відомі із перших часів виробничої діяльності людства, у науці – з перших етапів розвитку економіки як науки (XVII-XVIII ст., Європа). Відтоді розвиток суспільства визначає економіка, базисом суспільного розвитку визнаються економічні відносини. Інші суспільні відносини сприймались як надбудовні. Реальний сектор економіки майже до другої половини XX ст. був домінуючим у провідних країнах світу, а тісний зв'язок інвестицій із економікою, розвитком суспільства не викликав сумнівів. Категорія «інвестиції» посіла одне із провідних місць в економічній науці.
2. Із середини XX ст. випереджаючими темпами розвивається сфера послуг, яка у наш час у світі в цілому складає більше 60% валового внутрішнього (національного) продукту, у тому числі в США - 80%, Великобританії - 74%, Німеччині - 62%, Українaі - 52%. Пов’язувати інвестиції лише із реальним виробництвом, як це все ще залишається у деяких публікаціях і навіть у нормативній документації [1; 2; 3], у цих умовах не є коректним. Недостатнім у наш час стало зведення мети та функцій інвестицій до отримання прибутку, як це роблять автори багатьох досліджень, монографій, підручників.
3. Інвестиції є загальнонауковою категорією, що використовується у всіх гуманітарних та суспільних науках [4; 5]. Вона характеризує важливі аспекти розвитку, відтворення, трансформацій виробничих, суспільних, духовних, політичних, фінансових процесів та відносин.
4. Основні сучасні функції інвестицій: виробнича; соціальна; політична; економічна; фінансова; духовна; морально-етична. Суб’єкти інвестицій: приватні особи; малі об’єднання та групи людей; підприємства (малі, середні, великі); об’єднання, корпорації національного рівня; держава: державні та місцеві органи управління; наднаціональні корпорації, організації, об’єднання. Якщо це стосується реального сектору економіки, то інвестиції можуть іменуватися капітальними вкладеннями. Розвиток сфери послуг (наука; освіта; охорона здоров’я і довкілля; культура; виховання; відпочинок) також мають пряме відношення до інвестицій.
До інвестицій не доцільно включати вкладення у розвиток військово-промислового комплексу (ВПК), товарів та послуг на розвиток і підтримку виробництв і небезпечних для людини і суспільства. Не можуть бути віднесені до інвестицій ресурси, що направлені на порушення Конституційних прав людини, спільноти.
5. Джерелами інвестицій мають бути переважно внутрішні та залучені ресурси суб’єктів господарювання: частка доданої вартості, прибутку; внески працівників суб’єктів господарювання; залучені ресурси та внески стейкхолдерів; іноземні інвестиції; кредити банків та інших фінансових суб’єктів господарювання (місцевих, регіональних, державних).
Важливим джерелом інвестування мають стати в Україні грошово-емісійні системи фінансування конкретних програм та проектів розвитку соціального, духовного та високотехнологічного напрямів. Для цього необхідна стабільність національної фінансової та грошової системи. Банківські ставки мають бути нижче рівня інфляції.
6. Проблема забезпечення достатньої ефективності інвестицій потребує внесення змін: у програми загального і професійного навчання; у визначення категорії інвестиції як форми реалізації стратегічних планів розвитку не лише у виробництві та економіці, а й у інших сферах діяльності суспільства (політичної, соціальної, культурної, духовної, безпеки тощо); переглянути показники оцінювання ефективності інвестицій суб’єктів господарювання та статистичну звітність, пов’язану із інвестуванням; уточнити нормативну та законодавчу документацію інвестиційної діяльності суб'єктів господарювання України.

Список використаних джерел
1. Макконел К., Брю С. Економікс: принципи, проблеми і політика. Пер. з англ. Київ: Хагар-Демос, 1993. – 785с.
2. Экономическая энциклопедия. Политическая экономия / гл. ред. А.М. Румянцев. М: Сов. Энциклопедия. Т.1., 1972 – 560с.
3. Господарський кодекс України (ГКУ, ГК) №436-IV від 16.01.2003.
4. Економічна енциклопедія: у трьох томах / редкол. С.В. Мочерний та ін. Т.1. Київ, Академія, 2000. – 884с.
5. Інвестиційна активність підприємств з виробництва продукції з високою доданою вартістю в умовах обмежених ринків: парадигма та механізми забезпечення: монографія / Н.Ю. Брюховецька, І.П. Булєєв та ін.; НАН України, Ін-т економіки пром-сті. Київ, 2019. - 388 с.